Гіперактивність – суттєва проблема.
Найбільш яскраво гіперактивність проявляється у дітей старшого дошкільного і молодшого шкільного віку. У цей період здійснюється перехід до учбової діяльності, і в зв’язку з цим збільшується інтелектуальне навантаження: від дітей потребується вміння концентрувати увагу на більш тривалий відрізок часу, доводити почату справу до кінця, досягати якогось результату. Саме в умовах довгострокової і систематичної діяльності гіперактивність заявляє про себе дуже переконливо. Батьки починають бачити численні негативні наслідки непосидючості, неорганізованості, непомірної рухливості своєї дитини, численні зауваження з боку вчителя.
Діагностичні симптоми гіперактивності дітей:
• непосидючість, непотрібні рухи рук, ніг;
• не може спокійно сидіти, коли цього від неї потребують обставини;
• легко відволікається на сторонні стимули;
• не може почекати своєї черги під час гри з дітьми і в інших ситуаціях у колективі (на заняттях, під час екскурсій, свят);
• на запитання часто відповідає не думаючи, не дослухавши їх до кінця;
• дитині тяжко бути уважною при виконанні завдань або під час гри;
• часто переходить від однієї незавершеної справи до іншої, які теж не завжди доводить до кінця;
• не може грати тихо, спокійно;
• балакливість;
• заважає іншим, втручається в справи, ігри інших, заважаючи їм цим;
• складається враження, що дитина не слухає спрямованої до неї мови;
• часто губить речі;
• іноді робить небезпечні дії, не задумуючись про наслідки (вибігає на вулицю, не оглядаючись по сторонам).
Всі ці ознаки можна згрупувати по слідуючим напрямкам:
надмірна гіперактивність
імпульсивність
неуважність.
Гіперактивні діти швидко збуджуються. Крик, істеричні нотки у вашому голосі лише підбурюють їх активність.
Від забороненого заняття старайтеся відволікти не менш цікавою, але більш безпечною справою. Ігри повинні бути спокійними, не збуджуючими. Старайтеся, щоб дитина як можна менше дивилася телевізор. Відомо, що телевізор негативно впливає на нервову систему дітей. Проведіть день без телевізора і ви помітите, що не тільки дитина, але й ви самі в цей день були більш врівноваженими, спокійними. Вчіть дитину аналізувати, що для неї небезпечне, які можуть бути наслідки.
Кількість гіперактивних дітей збільшується. У класі такі діти заважають іншим. Доказано, що розміри головного мозку у гіперактивних дітей на 3-4 % менше норми. Чим менший мозок, тим сильніші прояви гіперактивності. Спеціалісти вважають, гіперактивність не є наслідком поганого виховання, а має біологічну природу. Є докази, що головною причиною виникнення гіперактивності є харчові алергени. Технологічно оброблені продукти змінюють свої властивості, містять багато хімічних добавок таких, як консерванти, ароматизатори, фарбники та інші. Можна припустити, що дія харчових алергенів вносить свій вклад в зміну розмірів мозку. Треба сказати, що деякі активні речовини, такі, як комплекс вітамінів дають живильну підтримку мозку, зменшуючи цим прояви гіперактивності. Від таких дітей втомлюються батьки, вихователі дитсадків, вчителі. Діти конфліктують з оточуючим середовищем. Одні батьки проявляють до таких дітей жорстокість, інші вважають, що якщо дитині поставили діагноз гіперактивність, то їхня дитина дуже розумна, просто активна.
Інтелект та стан психічних функцій – це зовсім інші речі. Буває, що рідні бачуть, що дитина непосидюча, і готують дитину до школи. Буває, що при вступі до школи деякі з них знають більше, ніж інші однолітки. Ніхто не знає, не бачив, скільки часу батьки витратили в набуття дитиною такого рівня знань, але з часом по причині порушення уваги, непосидючості, діти починають відставати від навіть слабеньких учнів.
Неуважність, постійно збуджений стан є тому причиною. Дитина сіє навкруги хаос. Треба серйозно відноситися до підтримки нервової системи дитини. Не намагайтеся керувати дитиною за допомогою крику та сили.
Необхідно дуже ретельно підбирати продукти харчування, щоб не продовжувалося отруєння мозку алергенами. Відмовтесь від снікерсів, бо це генна інженерія; фрукти, овочі треба вживати екологічно чисті. Генномодифіковані продукти – вороги здоров’я сучасної людини, в першу чергу – мозку!!!
При систематичному цілеспрямованому лікуванні нервової системи можна допомогти дитині подолати гіперактивність. Мозок дитини розвивається до 12 років. Деякі батьки вважають, що щось зміниться на краще при переводі дитини в іншу школу. Нічого позитивного для дитини в цьому немає. Треба зрозуміти, що проблема не в учителях чи учнях класу, а в здоров’ї вашої дитини.
Поради для батьків гіперактивних дітей
Всі зусилля батьків гіперактивної дитини повинні бути спрямовані на укріплення здоров’я дитини та правильне поводження з нею.
У своїх взаєминах з дитиною підтримуйте її щоразу, коли вона на це заслужила, помічайте її успіхи. Уникайте повторення слів «не треба», «не можна». Розмовляйте спокійно, стримано, м’яко. Давайте дитині тільки одне завдання на певний відрізок часу, щоб вона могла його завершити. Для підкріплення усних інструкцій використовуйте зорову стимуляцію.
Заохочуйте дитину до всіх видів діяльності, що потребують концентрації уваги.
Підтримуйте вдома чіткий розпорядок дня. Час прийому їжі, виконання домашніх завдань і сну мають відповідати цьому розпорядку щодня.
Уникайте скупчення людей. Перебування у великих магазинах, на ринках.
Під час ігор обмежуйте дитину лише одним партнером. Уникайте неспокійних, галасливих друзів. Оберігайте дитину від втоми, оскільки це призводить до зниження самоконтролю й наростання гіперактивності.
Давайте дитині можливість витрачати надмірну енергію. Корисна щоденна фізична активність на свіжому повітрі, тривалі прогулянки, біг, спортивні заняття.
Спілкуйтеся з іншими батьками, які мають таку саму проблему.
Зробіть все можливе для підвищення самооцінки дитини, адже через дефіцит уваги вона може неправильно розуміти вказівки та іншу інформацію, тому всі безупинно їй роблять зауваження. Через це у неї занижена самооцінка. Шукайте, за що можна похвалити. Одразу хваліть і винагороджуйте за хорошу поведінку. Будьте послідовними в питаннях дисципліни.
Підтримуйте дитину в усьому, в чому вона сильна, особливо у спорті й позашкільних заняттях. Не припускайте, щоб уроки займали весь вільний час дитини. Гратися й рухатися для неї не менш важливо.
При підготовці до уроків, не повинно бути іграшок поруч, щоб вони не відволікали уваги.
Пам’ятайте, що гіперактивність властива дітям із синдромом дефіциту уваги та низьким рівнем саморегуляції. Процеси збудження та гальмування «зірвані», послаблені.
Необхідні заохочення до потрібних дій, постійна похвала за бажану поведінку. Дуже часто і батьки, і вчителі забувають чи не хочуть хвалити дитину, а використовують лише один спосіб педагогічної корекції, що на їх думку, є найефективнішим, - покарання. Покарання треба використовувати дуже обережно і не фізичні.
Для гіперактивної дитини дуже важливим фактором оздоровлення є сон та повноцінне харчування. Сон для дітей до 12 років повинен становити 12-14 годин на добу. Денний відпочинок – обв’язковий. Якщо дитина не може заснути вдень, то, бажано, щоб хоча б полежала в затемненій кімнаті. Це теж відпочинок для нервової системи. У дитини можуть бути проблеми через постійне недосипання, втому.
Тe, що дитина виявляє сильну реакцію на підняту руку, красномовно свідчить, що з нею поводяться жорстоко батьки (боїться, що її вдарять). Енурез, проблеми зі сном, страх перед темною кімнатою найчастіше є наслідками неправильного поводження дорослих із своєю гіперактивною дитиною. Дитина не винна в своїй гіперактивності. Тому завдання батьків та педагогів допомогти їй, не принижуючи її гідності, не травмуючи психологічно.
Батьки повинні пам’ятати, що ні телевізор, ні радіо не замінять дитині їх. Не дивлячись ні на що треба зберегти позитивне ставлення до своєї дитини. Даруйте своїй дитині свою любов та увагу. Гіперактивна дитина має у цьому найбільшу потребу. Від крику та принижень вона кращою не стане.
Погляди батьків на проблему гіперактивності дуже різні – одні борються правильно, укріплюючи нервову систему дитини, а інші вважають, що з роками все пройде само по собі. У віці 30-35 років стане краще, але втрачено буде основне – навчання у школі не дасть потрібних результатів, а занижена самооцінка, її асоціальність, накладуть страшні відбитки на психіку такої людини.
Міграція гіперактивних учнів з школи в школу зміна оточення надає нервовій системі додаткове навантаження. Треба боротися з проблемою, а не тікати від неї. Стан здоров’я та поведінка дитини не зміняться від зміни оточення. А рішення батьків перевести дитину в іншу школу говорить про те, що вони вважають, що саме школа винна в усьому. Треба бути реалістами, і розуміти, що все далеко не так. Адже батьки спостерігають за особливостями поведінки своєї дитини змалечку і знають, що і як було, і як. Не ображатися, а боротися треба, щоб з роками все ще більше не ускладнювалося у вашому житті та у житті дитини.
|
