Першими, хто помічає проблеми і труднощі у розвитку дитини, є батьки, лікарі-педіатри, педагоги. Тому дуже важливо, щоб вони не зволікали, не чекали спонтанного усунення вади, а звернулися до фахівців. Консультацію щодо розвитку дитини, створення необхідних для неї умов, а за необхідності і допомогу, можна отримати в психолого-медико-педагогічній консультації. Млинівська районна ПМПК функціонує протягом багатьох років. Провідними завданнями є: виявлення, облік, діагностичне вивчення дітей і підлітків з порушеннями психофізичного розвитку, надання їм індивідуальної педагогічної допомоги, визначення навчальної програми та типу навчально-виховного закладу, рекомендації щодо підтримки здоров’я, консультування батьків, педагогів, здійснення просвітницької діяльності серед населення.
Кількість дітей з порушеннями розвитку з року в рік зростає. Діти із ЗПР, розумовими вадами, тяжкими вадами мовлення, порушеннями поведінки різної етіології зустрічаються дедалі частіше. Наш досвід і свідчення психологів переконують, що дуже багато батьків, може й не зовсім свідомо, намагаються не наголошувати на проблемі порушень психофізичного розвитку своєї дитини. Особливо це властиво батькам тих дітей, які відстають в інтелектуальному розвитку, найчастіше – діти із порушеннями розвитку мовлення. І в цій ситуації дуже прикро, що дитина може опинитися заручником амбіцій і нездійсненних сподівань батьків.
Підставою для направлення дитини на діагностичне обстеження в ПМПК є насамперед, стійка неуспішність у засвоєнні змісту програми дошкільного навчального закладу чи школи, специфічні труднощі в оволодінні навчальним матеріалом, відставання чи відхилення від норми у розумовому розвитку, порушення поведінки та патохарактерологічні ознаки формування особистості в цілому. У такому разі педагог (вихователь, вчитель) готує педагогічну характеристику, в якій детально повинен проаналізувати учбові досягнення, особливості пізнавальної діяльності дитини, навести конкретні приклади її труднощів, розкрити зміст індивідуальної роботи з нею, оцінити її ефективність, спробувати визначити причини складнощів. Особливо важливо відобразити в характеристиці темп оволодіння дитиною знаннями, їх міцність, уміння ними оперувати, визначити межі працездатності, міру усвідомлення засвоєного, сприйнятливість до допомоги, продуктивність навчуваності. Така інформація істотно полегшить членам ПМПК, які працюють в режимі гострого дефіциту часу під час діагностичного обстеження, процес розпізнання форми дизонтогенезу, сприятиме більш точному прогнозу щодо можливостей корекції вад розвитку дитини та її інтеграції у суспільне життя. Психолого-педагогічна діагностика здійснюється за методикою А. Обухівської, Т. Ілляшенко, Н. Стадненко, Л. Борщевської. Висновок діагностичного засідання ПМПК передбачає встановлення діагнозу (провідного дефекта, що порушив хід нормального психічного розвитку дитини) та визначення психолого-педагогічних рекомендацій щодо форми навчання, типу навчальної програми, за якою повинне відбуватися подальше корекційне навчання дитини, умови його здійснення (вдома, в дошкільному закладі, в школі і т.д.). Слід наголосити, що фахівцями консультації надаються рекомендації щодо вирішення освітніх потреб дитини, а остаточне рішення про те, де вчитиметься дитина, належить сім'ї. Наше завдання – розкрити батькам характер проблем дитини і вибрати оптимальний маршрут навчання. Психолого-медико-педагогічна консультація рекомендує спеціалізовані заклади, де діти могли б швидше отримати допомогу кваліфікованих спеціалістів та подолати ті труднощі, які заважають навчатися у масовій загальноосвітній школі.
Спеціальні заклади.
• 1. Костопільська (для дітей з ДЦП). м.Костопіль .вул.Пушкіна,3.
• 2. Острозька (для глухих). М.Остріг. вул.Вишневського,42.
• 3.Клеванська (слабозорих). смт.Клевань. Рівненський р-н. вул.Шкільна,15.
• 4.Мізоцька з вадами мови. смт.Мізоч. Здолбунівський р-н. вул.Б.Хмельницького,35.
• 5. Тучинська (для дітей ЗПР). с.Тучин. Гощанського р-н.
Допоміжні.
• 1. Клеванська. смт.Клевань. Рівненський р-н. вул.Заводська,3.
• 2. В.Межиріцька. с.В.Межирічі. Корецький р-н.
• 3.Чудельська №1. с.Чудель. Сарненський р-н.
• 4.Чудельська №2. с.Чудель. Сарненський р-н.
• 5. Дубенська. м.Дубно. вул.Фабрична,6.
• 6.Острозька. м.Острог. вул.Вишневського,9.
Дитячі будинки.
• 1. Ясениницький. (3 років -5 класу). с.Ясениничі. Рівненський р-н.
• 2. Рівненський дитбудинок. (з 3 до 7 років). м.Рівне. вул.Олеся.16.
Чим раніше дитина одержить необхідну допомогу (педагогічну, психологічну, медичну), тим успішнішою буде її соціалізація у суспільстві
До складу ПМПК входять: психологи (фахівці з питань інтелектуального розвитку та девіантної поведінки), лікар - (психіатр), логопед, представники обласної психолого-медико-педагогічна консультації. Періодичність засідань районної ПМПК на 2011 – 2012 навчальний рік - згідно складеного графіку.
Г Р А Ф І К
роботи Млинівської районної
психолого-медико-педагогічної консультації
на 2011-2012 н.р.
Дата
День тижня Година Місце проведення
29 серпня понеділок 9:00 Млинівська ЗОШ №3 І-ІІІ ступенів
23 вересня п’ятниця
9:00 Млинівська ЗОШ №3 І-ІІІ ступенів
28 жовтня
п’ятниця 9:00 Млинівська ЗОШ №3 І-ІІІ ступенів
25 листопада п’ятниця 9:00 Млинівська ЗОШ №3 І-ІІІ ступенів
23 грудня п’ятниця
9:00 Млинівська ЗОШ №3 І-ІІІ ступенів
27 січня п’ятниця 9:00 Млинівська ЗОШ №3 І-ІІІ ступенів
24 лютого п’ятниця 9:00 Млинівська ЗОШ №3 І-ІІІ ступенів
23 березня п’ятниця 9:00 Млинівська ЗОШ №3 І-ІІІ ступенів
27 квітня п’ятниця 9:00 Млинівська ЗОШ №3 І-ІІІ ступенів
25 травня п’ятниця 9:00 Млинівська ЗОШ №3 І-ІІІ ступенів
Діагностичне обстеження здійснюється при наявності таких документів:
- свідоцтво про народження (копія);
- медичної картки дитини (від народження);
- розгорнутої характеристики із загальноосвітнього чи дошкільного закладу, у якому перебуває дитина (запис у картці стану здоров’я і розвитку дитини);
- зошити з рідної мови, математики, малюнки;
- результати попереднього обстеження дитини лікарями (педіатром, отоларингологом, офтальмологом, неврологом), логопедом, психіатром, практичним психологом (картка стану здоров’я і розвитку дитини).
КАРТКА СТАНУ ЗДОРОВ’Я
І РОЗВИТКУ ДИТИНИ
( дані попереднього обстеження)
Назва ПМПК Млинівська районна ПМПК
Місцезнаходження (адреса) смт. Млинів, вул. Народна, 1, райметодкабінет
Телефон 6-45-58, 0507324176
ЗАГАЛЬНІ ВІДОМОСТІ ПРО ДИТИНУ
1.Прізвище, ім’я, по батькові___________________________________________________________
2. Дата народження_____________________вік на час обстеження___________________________
3. Місце проживання__________________________________________________________________
4. У яких закладах виховувалась і навчалась_______________________________________________
5. Ким направлена на обстеження _____________________________________________________
6. Мета обстеження,скарги._____________________________________________________________
7. Стислі відомості про сім’ю дитини та умови виховання _______________________________
ОСНОВНІ МЕДИЧНІ ВИСНОВКИ
1. Педіатра (розгорнуті анамнестичні дані з історії розвитку дитини та її стан здоров’я)
_____________________________________________________________________________
Діагноз: __________________________________________________________________
Лікар_______________________________Підпис_________________Дата___________
(прізвище, ім’я, по батькові)
2.Психіатра___________________________________________________________________
Діагноз:______________________________________________________________________
Лікар_____________________________Підпис_____________________Дата_____________
(прізвище, ім’я, по батькові)
3.Офтальмолога________________________________________________________________
Лікар_____________________________Підпис_____________________Дата_____________
(прізвище, ім’я, по батькові)
4.Отоларинголога______________________________________________________________
Лікар_____________________________Підпис_____________________Дата_____________
(прізвище, ім’я, по батькові)
5.Невролога___________________________________________________________________
Лікар_____________________________Підпис_____________________Дата_____________
(прізвище, ім’я, по батькові)
6. Хірурга (у разі потреби) ______________________________________________________
Лікар_____________________________Підпис_____________________Дата_____________
(прізвище, ім’я, по батькові)
ДАНІ ЛОГОПЕДИЧНОГО ОБСТЕЖЕННЯ
(загальна характеристика спілкування: жестами, окремими словами, фразовим мовленням; словниковий запас, граматична будова мовлення, вимова і розпізнавання звуків, читання,письмо)
__________________________________________________________________________________________________________________________________________________________
Висновок про наявність специфічних мовленнєвих порушень (алалія, дислалія, заїкання, дизартрія, ринолалія, дисграфія, дислексія, фонетико-фонематичне недорозвинення, загальне недорозвинення мовлення) та рекомендації щодо їх корекції.
__________________________________________________________________________________________________________________________________________________________
Лікар_____________________________Підпис_____________________Дата_____________
(прізвище, ім’я, по батькові)
РЕЗУЛЬТАТИ ПСИХОЛОГІЧНОГО ОБСТЕЖЕННЯ
(адекватніть поведінки, особливості контакту, наявність інтересу до співпраці з дорослим, характеристика предметно-практичних дій, працездатності, здатність зосереджуватися,аналізувати предмети, виділяти суттєві ознаки, окремі частини, установлювати схоже і відмінне, узагальнювати причинно-наслідкові зв’язки, робити умовиводи, стан емоційно-вольової сфери, особливості формування особистості)
__________________________________________________________________________________________________________________________________________________________
_____________________________________________________________________________
Практичний психолог ____________________ підпис____________ дата__________
(прізвище, ім’я, по батькові)
ПЕДАГОГІЧНА ХАРАКТЕРИСТИКА
(характеристика знань, умінь, навичок, інтересів, труднощі в навчанні, особливості в поведінці)
__________________________________________________________________________________________________________________________________________________________
Педагог____________________________Підпис_____________ Дата_________________
(прізвище, ім’я, по батькові)
Директор школи _____________________
Обстеження дітей здійснюється в присутності батьків (осіб, які їх замінюють).
До недавнього часу вважалося, що вихователем дитини повинен бути дошкільний заклад, школа, колектив. Проте, сьогодні ніхто не заперечуватиме, що основну відповідальність за розвиток дитини бере сім’я, бо саме в ній закладаються найважливіші риси особистості дитини, її ставлення до світу, до себе. Якщо ж через якісь обставини виникають відхилення у психологічному чи фізичному розвитку, батькам доводиться докладати значних зусиль, щоб навчити свою дитину тим діям, без яких неможливий подальший розвиток. Дитина з особливими потребами вимагає повсякденної роботи над собою, спеціальних знань, які допомогли б їм в подоланні тих проблем, які виникають під час виховання. Батьки дітей з особливими потребами не повинні залишатися наодинці зі своїми проблемами, бо всі діти – це повноцінні члени нашого суспільcтва.
Правила спілкування батьків та вчителів з дитиною з особливими потребами
Любіть дитину не за те, що вона гарна, розумна, здібна, відмінно навчається, допомагає батькам, а за те, що вона є.
• Підтримуйте в дитині позитивне ставлення до себе: з цією метою висловлюйте їй свою любов, визнання її успіхів та досягнень, властивих їй здібностей та індивідуальних особливостей.
• Ставтеся до дитини з повагою, не принижуйте її особистість, що формується. Не використовуйте у спілкуванні з дитиною накази, команди, погрози, звинувачення, висміювання.
• Не втручайтеся у справу, якою зайнята дитина, якщо вона не просить про допомогу.
• Своїм невтручанням Ви повідомляєте їй: «З тобою все гаразд! Ти, звісно, впораєшся!»
• Якщо дитині важко і вона готова прийняти допомогу дорослого, необхідно обов’язково допомогти їй. При цьому візьміть на себе тільки те, що дитина не може виконати сама.
• Поступово, але неухильно, знімайте з себе турботу та відповідальність за особисті справи Вашої дитини та передавайте відповідальність за них їй.
• Дозволяйте Вашій дитині стикатися з негативними наслідками своїх дій чи бездіяльності. Тільки тоді вона буде дорослішати та вчитися відповідати за своє життя, свої вчинки.
• В житті кожної дитини обов’язково повинні бути правила: обмеження, вимоги, заборони. Їх не повинно бути багато і вони повинні бути гнучкими.
Хай Ваша турбота стане джерелом емоційного благополуччя цієї дитини.
РОЗВИТОК МОВЛЕННЯ МОЛОДШИХ ШКОЛЯРІВ
Мовлення є основним засобом людського спілкування. Без неї людина не мала б можливості отримувати і передавати велику кількість інформації, зокрема таку, яка несе велике смислове навантаження або фіксує в собі те, що неможливо сприйняти за допомогою органів відчуттів (абстрактні поняття, безпосередньо не сприймані явища, закони, правила і тому подібне). Без письмового мовлення людина була б позбавлена можливості дізнатися, як жили, що думали і робили люди попередніх поколінь. У неї не було б можливості передати іншим свої думки і відчуття. Завдяки мовленню як засобу спілкування індивідуальна свідомість людини, не обмежуючись особистим досвідом, збагачується досвідом інших людей, причому в набагато більшому ступені, ніж це може дозволити спостереження і інші процеси не мовленнєвого, безпосереднього пізнання, здійснюваного через органи чуття: сприйняття, увага, уява, пам'ять і мислення.
Зміст і форма мовлення людини залежать від його віку, ситуації, досвіду, темпераменту, характеру, здібностей, інтересів, станів. За допомогою мовлення учні засвоюють навчальний матеріал, спілкуються, впливають один на одного і впливають на себе в процесі самопізнання. Чим активніше учні удосконалюють усне, письмове та інші види мовлення, поповнюють свій словниковий запас, тим кращий рівень їх пізнавальних можливостей і культури. Тому постає питання розгляду особливостей розвитку мовлення молодших школярів в процесі навчання. Як відзначає Р. З. Нємов, «Зі вступом дитини до школи в число ведучих разом із спілкуванням і грою висувається учбова діяльність. У розвитку дітей молодшого шкільного віку цій діяльності належить особлива роль. Саме вона визначає характер інших видів діяльності: ігрову, трудову і спілкування». Розширюються сфери і зміст спілкування молодших школярів з навколишнім світом, особливо дорослими, які виступають в ролі вчителів, служать зразками для наслідування і основним джерелом різноманітних знань.
Вислови дошкільника і молодшого школяра, як правило безпосередні. Часто це повторювання, називання; переважає стисла, мимовільна, реактивна (діалогічна) мова. Проте шкільний курс сприяє формуванню довільного, розгорненого мовлення, учить її планувати. На заняттях вчитель ставить перед учнями завдання навчитися давати повні і розгорнені відповіді на питання, розповідати за певним планом, не повторюватися, говорити правильно, закінченими фразами, зв'язно переказувати великий за об'ємом матеріал. Передача розповідей, вивід і формулювання правил будується як монолог. В процесі учбової діяльності учні повинні оволодіти довільною, активною, програмованою, комунікативною і монологічною мовою
Діти у віці від 9 до 11 років в середньому вживають близько 5000 нових слів. Дитина шкільного віку вживає слово точніше по його значенню, семантичні знання все краще систематизувалися і розташовуються. Дорослішаючи дитина все краще може пояснити значення слова. Наприклад: на початку дитина характеризує слово по його функціях або зовнішньому вигляді, пізніше характеризує абстрактніше, вживає синоніми, розділяє предмети по категоріях. Це означає, що діти старшого віку уміють абстрактно пояснювати значення слів, переходити від значення, заснованого на власних відчуттях і досвіді, до більш узагальненого, отриманого з інформації інших людей.
Піклуючись про збагачення лексикону дітей, ми повинні розуміти, що і слова, які засвоюються дітьми, діляться на дві категорії. У першій з них, яку можна назвати активним запасом слів, входять ті слова, які дитина не лише розуміє, але активно, свідомо, у відповідному випадку використовує в своєму мовленні. До другого, пасивного запасу слів відносяться слова, які людина розуміє, пов'язує з певним уявленням, але які в мовлення його не входять. Нове пропоноване слово поповнить словесний активний запас дітей тільки в тому випадку, якщо воно буде закріплене. Мало вимовити його кілька разів. Діти повинні сприймати його слухом і свідомістю як найчастіше.
Писемне мовлення позбавлене жесту, інтонації і має бути (у відмінності від внутрішнього) більш розгорненим, проте для молодшого школяра переказ внутрішнього мовлення в писемне на початковому етапі дуже складне. Кожне слово вивчене дитиною здається їй важливим. Часто нове слово має загальний корінь з вже знайомим словом, тому дитині легше його запам'ятати. Якщо дитині молодшого шкільного віку допомогти зрозуміти, чим одні слова пов'язані з іншими, їх словниковий запас швидко збільшується. Вже в третьому класу, в письмовому мовленні учнів вищий відсоток іменників і прикметників, в ньому менше займенників і союзів, що засмічують усне мовлення. Тут присутні прості та поширені речення. Кількість слів коливається від 30 до 150. Письмові роботи коротші, в них менше повторів, не так часті одноманітні сполучні союзи, особливо «і». Отже, вже до 3-4-го класу письмове мовлення учнів в деякому відношенні перевершує усне, набуваючи форми книжкового, літературного мовлення.
Величезну роль в розвитку мовлення учнів молодшого шкільного віку відіграє оволодіння писемним мовленням, граматикою і орфографією. Перш за все підвищуються вимоги до звукового аналізу слова: слуховий образ перетворюється на зорово-руховий, тобто поелементно відтворюється. Дитині необхідно навчитися розрізняти вимову і написання. До кінця початкового навчання діти можуть вільно міняти час висловлюваного, особу, від імені якої ведеться, скласти розповідь на задану тему по написаному плану або даній назві, можуть успішно використовувати основні граматичні конструкції. При навчанні аналізу складу слова, підбираючи однокорінні, споріднені слова, змінюючи сенс слова шляхом підстановки префіксів або включення суфіксів, діти освоюють лексику рідної мови, підбирають потрібні слова для вираження своїх думок і точного визначення якості предметів. У побудові висловів, в переказах і творах школярі освоюють правила орфографії і оволодівають синтаксисом.
Розвиток мовлення у молодшого школяра виражається в тому, що у нього виробляється навичка читання, тобто достатньо швидке і правильне пізнавання букв і їх поєднань і перетворення побачених знаків у вимовні звуки, звукосполучення, тобто в слова. Усвідомленість читання виявляється в тому, що з'являються правильні інтонації, діти звертають увагу на знаки, пунктуації, що стоять в кінці: крапку, знаки запитання і оклику. Пізніше усвідомленість читання починає виявлятися у все тоншій інтонаційній його виразності. Проте «розуміюче» читання дається не відразу. Тут особливо допомагає виразне читання вголос вчителем, а потім і самими учнями. Важливість процесу переходу від гучного читання до читання про себе, тобто інтеріорізація читання. В результаті якого виявлено декілька форм мовної поведінки дітей:
1. Розгорнений шепіт - виразне і повне промовляння слів і фраз із зменшенням гучності;
2. Зредукований шепіт - промовляння окремих складів слова при гальмуванні останніх;
3. Беззвучне ворушіння губ - дія інерції зовнішнього промовляння, але без участі голосу.
4. Невокалізоване здригання губ, що виникає, як правило, на початку читання і зникаюче після прочитання перших фраз.
5. Читання тільки очима, що наближається за зовнішніми показниками до мовчазного читання старших дітей і дорослих.
Розвиток мовлення молодших школярів і уміння читати і писати із зміною мислення і розуміння учнів. Від домінування наочно-дієвого і елементарного образного мислення, від допонятійного рівня розвитку і бідного логічного роздуму школяр піднімається до словесно-логічного мислення на рівні конкретних понять. Відбувається засвоєння і активне використання мовлення як засобу мислення, для вирішення різноманітних завдань. Розвиток йде успішніше, якщо дітей навчають вести міркування вголос, словами відтворювати хід думки.
Таким чином зі всього вищесказаного можна зробити висновок, що мовлення дітей в молодшому шкільному віці зазнає різних змін і всебічно розвивається під впливом учбового процесу. Розкриваються всі функції мовлення, а це означає, що дитина вчиться планувати, висловлювати свої задуми мовними засобами, передбачати можливі реакції співбесідника, змінні умовляння спілкування, контролювати свою мовну діяльність. У дітей молодшого шкільного віку активно удосконалюються навички усного мовлення: розширюється словниковий запас, вони оволодівають все складнішими граматичними структурами. З початком навчання особливого значення набуває формування грамотності школяра, передусім читання і письма - форм символічної комунікації, які здійснюються з допомогою уваги, сприймання, пам'яті, асоціацій з наявними знаннями і конкретного контексту. Завдяки їм діти налагоджують зв'язок із зовнішнім світом, впливають на свій внутрішній світ. Читання вимагає засвоєння фонетики, набуття навичок декодування графем (літер), а письмо - удосконалення необхідних моторних навичок. Ці форми комунікації взаємопов'язані, адже читання є сприйманням змісту письмового тексту, а письмо - передаванням змісту в письмовій формі. Величезний вплив в даному процесі надає навчальна діяльність дітей і дія мовлення вчителя на учнів. Саме від вчителя залежить формування і успішний розвиток мовлення дітей в молодшому шкільному віці. На практиці вчитель постійно вирішує двоєдине завдання:
1. Як донести знання, щоб їх якнайкраще зрозуміли учні;
2. Піднімати рівень розвитку мовлення учнів.
Потрібно одночасно привчати учнів користуватися словами при вирішенні конкретних навчальних завдань, оскільки пасивний словниковий запас є всього лише підмогою для пасивного мовлення, для розуміння, а активний словниковий запас допомагає висловлювати думки. Для цього слід давати можливість учням частіше висловлюватися, застосовувати активні форми ведення занять (бесіди, дискусії). Особливу увагу при цьому треба звертати на мовчазних, замкнутих учнів, на тих хто сумнівається в своїх знаннях, в здатності сказати що-небудь цікаве, нове. Таким чином розвиток мовлення учнів - одне з найважливіших завдань діяльності вчителя.
|
